Методична скарбничка

  

Ляльковий театр давно перейшов за рамки професійного мистецтва.  Майже    в   кожній школі, в кожному Будинку творчості школярів є самодіяльні колективи. І зразу ж перед ними  виникає  ряд  проблем,  пов’язаних  з  підготовкою  вистав, естрадних номерів. Це і вибір вистави, і пошуки сюжетів для номерів, і музичне та світлове оформлення, і велика різниця по  виготовленню   ляльок,  ширм,  декорацій.   По  способу   керування    ляльки поділяються на два основних види - це верхові та напільні.

До    верхових    відносяться   ті,  якими актор знизу з-за ширми, а глядач його не бачить. Напільні знаходяться нижче актора і для керування спеціальні ваги.

Та перший крок - це вирішення художнього образу вистав в цілому. Від художника залежить, який образ прийме вистава: кольорове рішення, ступінь умовності, декоративність, чи навпаки, натуралістичність майбутніх декорацій та ляльок. Все починається з ескізів, в яких продумується та вирішується все. Після опрацювання п’єси, на якій зупинився колектив, вирішується, яку ж систему ляльок треба обрати, щоб вистава була яскравою і цікавою. В чому ж відмінність одних ляльок від інших. Чому в одній виставі режисер може надавати перевагу лялькам-рукавичкам, в другій - тростиновим, в третій - площинним, а в четвертій - взагалі нестандартної форми.  Справа в тому, що один сюжет виграє, якщо здійснити його скупими засобами ляльок-рукавичок або площинних ляльок, підкреслити простоту, лаконічність драматурги; інший, навпаки, потребує максимальних можливостей, якими володіють тростинкові ляльки.  До верхових відносяться ті, якими актор знизу з-за ширми, а глядач його не бачить. Напільні знаходяться нижче актора і для керування спеціальні ваги.  Та перший крок - це вирішення художнього образу вистав в цілому. Від художника залежить, який образ прийме вистава: кольорове рішення, ступінь умовності, декоративність, чи навпаки, натуралістичність майбутніх декорацій та ляльок. Все починається з ескізів, в яких продумується та вирішується все.

Після опрацювання п’єси, на якій зупинився колектив, вирішується, яку ж систему ляльок треба обрати, щоб вистава була яскравою і цікавою. В чому ж відмінність одних ляльок від інших. Чому в одній виставі режисер може надавати перевагу лялькам-рукавичкам, в другій - тростиновим, в третій - площинним, а в четвертій - взагалі нестандартної форми.  Справа в тому, що один сюжет виграє, якщо здійснити його скупими засобами ляльок-рукавичок або площинних ляльок, підкреслити простоту, лаконічність драматурги; інший, навпаки, потребує максимальних можливостей, якими володіють тростинкові ляльки.

І все ж художники шукають і знаходять все нові і нові зображувальні засоби, вигадують нові оригінальні системи керування ляльками. З’явились ляльки, які на перший погляд важко назвати ляльками: чайники, самовари, каструльки, пакети від молочних продуктів, пластикові пляшки, коробки, рукавички, шкарпетки і, навіть старий футляр від скрипки, дідусів старий дипломат   читати далі

Початковим моментом у роботі є ознайомлення дітей з внутрішнім світом лялькового театру, його можливостями та неповторністю, розмаїттям засобів вираження.

Заглянути в минуле, донести до дітей перші відомості про створення лялькових театрів, перших ляльок-персонажів - ось одне із завдань гуртка.

Завдання лялькового театру - не розважати, а вихову­вати глядача, “розкривати очі” на ідеали, робити людину щирішою, кращою, розумнішою, кориснішою для суспільства.

У ляльковому гуртку діти ознайомлюються і працюють з різними системами ляльок. Відмінності навиків в управлінні такими ляльками не мають вирішального значення. Так як початковим моментом залишається розуміння зображуваль­них якостей, властивостей ляльки та контроль очима ляльковода за її поведінкою на ширмі, подіумі, сцені. Як і кожний вид мистецтва, мистецтво лялькового теат­ру вимагає до себе уважного ставлення, серйозного підходу до навчання, копіткої і систематичної роботи з оволодіння “секретами” майстерності.

Театральне мистецтво за своєю основою синтетичне. Воно поєднує в собі елементи різних видів мистецтв: драма­тургію, музику, виразне слово, живопис і навіть хореографіч­не мистецтво. Заняття в гуртку розвивають у дітей культуру мови, поліпшують її чистоту і виразність, збагачують і роз­вивають фантазію, вчать відчувати і розуміти красиве.

Одним з найголовніших елементів гурткової роботи є робота над етюдами. Етюд - це маленька імпровізована п’єска на задану тему зі словами або без слів. Етюди розви­вають і збагачують фантазію виконавців, і, тому слід залу­чати дітей у процесі занять гуртка до придумування етюдів.

Оволодіння основними елементами майстерності: сце­нічною увагою, фізичною свободою, фантазією, умінням, спілкуватися, правдивою дією у запропонованих обста­винах, зміною ставлення тощо, і буде розкриттям того сценічного “секрету”, без якого не мислиться справжнє реалістичне мистецтво актора-ляльковода. Початковим моментом в роботі над виставою є вибір п’єси, яка дає напрямок і зміст для гуртка на деякий період. При виборі п’єси слід враховувати не тільки виконавські та технічні можливості гуртка. А й враховувати, на який вік вона роз­рахована, щоб п’єса була доступною, зрозумілою та ціка­вою не тільки для глядача, а й для акторів.

Не менш важливо правильно розподілити ролі fie тільки за бажанням, але і за здібностями. Але при цьому не мати на меті створення у дітей певного амплуа. Потрібно намагатись розширювати діапазон виконуваних ним ролей. Рівномірно розподілити роботу в гурту і не висувати постійно на головні ролі одних дітей не менш важливо.

Робота на ширмі повинна бути різнопланова:

а)     загальна робота над виставою;

б)     індивідуальна робота з кожним виконавцем.

У прогонних репетиціях остаточно шліфуємо, вирівнює­мо виставу, вносимо необхідні корективи ю загальної ком­позиції вистави.

Генеральна репетиція - це здача вистави. Підсумок складної праці: що навчилися, опановуючи нелегку працю актора-ляльковода.

Після закінчення вивчення вистави - перехід до по­казу її глядачеві. Виступи на різних заходах, перед шко­лярами. Щоб оздоровити вихованців, після основних занять вар­то практикувати походи на лоно природи. Основною метою цих походів є не тільки оздоровлення, а й залучення дітей до охорони природи, пам’яток історії та культури читати далі