В українській родині зроду-віку привчали малят бути добрими, гречними,
шанувати старших, любити навколишній світ – рослини, дерева, тварини, а головне
– зберегти свою душу чистою мов ранішня роса. Та на жаль, нічого не буває
вічного, а що залишається – припадає пилом. Тож і традиції нашого величного
народу відходять у минуле. Занадто багато жорстокості, зла, неправди котиться
лавиною з вулиць, телеекранів, інтернету на наших дітей. І все це не минає
безслідно, а залишається відбитком в серцях та душах дітей, адже вони досить
глибоко сприймають все добре і погане.
Як же навчити дитину пошкодувати квіточку, не рвати її!? Не пройти повз
голодне кошеня, чи цуценя? Допомогти стомленій мамі, не забути про дідуся!..
Ми хочемо бачити наших дітей добрими, чуйними, милосердними, ніжними,
милими, дбайливими. Адже це наше майбутнє, майбутнє нашої країни читати далі
Немає коментарів:
Дописати коментар